Значення ультразвукового дослідження в діагностиці тонзилогенних уражень серцево-судинної системи у дітей
Олександр Іванович Сміян, Александр Иванович Смиян, Oleksandr Ivanovych Smiian et al. · Electronic Sumy State University Institutional Repository (Sumy State University) · 2012
Не викликає сумніву, що патологія серцево-судинної системи дорослих здебільшого виникає в дитячому віці. Є очевидним, що сьогодні неможливо вирішити проблему захворюваності дорослих, не створивши умови для раннього виявлення, лікування і профілактики кардіологічної патології в дитинстві [1, 9, 21]. В Україні за останнє десятиріччя частота захворювань серцево-судинної системи у дітей зросла в 1,75 рази (З 4,4 до 7,69 на 1000 дітей). В той же час відбулися значні зміни в структурі захворювань серцево-судинної системи в дитячому віці. З одного боку, відзначається зниження захворюваності ревматизмом, а з іншого - зростають незапальні ураження міокарда (НУМ), що по частоті займають перше місце серед набутих захворювань органів кровообігу у дітей [8, 20]. Хоча в дитячому віці ці захворювання майже не призводять до виникнення серцево-судинної недостатності, у той же час вони обмежують адаптаційні можливості дитячого організму та знижують працездатність у подальшому [8, 12, 15]. Незважаючи на значну поширеність, незапальні ураження міокарду тонзилогенного ґенезу дотепер залишаються складною та дискусійною проблемою сучасної педіатрії у зв’язку з недостатньо вивченим патогенезом, критеріями діагностики та лікуванням, а також з термінологічними розбіжностями даних захворювань. У літературі різні автори використовують терміни „тонзилогенна кардіодистонія”, „тонзилогенна кардіоміопатія”, „міокардіодистрофія” „вторинна кардіоміопатія”, „функціональні кардіопатії”, „тонзилокардіальний синдром”, „інтоксикаційні пошкодження серця”, „вегетативні дистонії за кардіальним типом”, „інші ураження серця”, „нейроциркуляторні дистонії” [3, 8, 14, 17, 19, 20, 26]. На сьогодні, відповідно до Міжнародної статистичної класифікації захворювань 10 перегляду, наказу МОЗ України від 19.07.2005 №362, а також згідно рекомендацій Американської асоціації серця, вторинні незапальні ураження серця об’єднані в єдину групу захворювань і можуть бути визначеними як вторинна кардіоміопатія [8, 17, 26]. Так, вторинна кардіоміопатія (МКХ-Х 142) – це незапальні ураження міокарда, в основі яких лежить порушення обміну речовин, енергозабезпечення та скоротливої функції м’яза серця з подальшим розвитком дистрофії останнього й виникненням серцевої недостатності міокардіального типу. Ця кардіальна патологія поліетіологічна, але в даний час, значну частину в дітей складають незапальні ураження серця тонзилогенного ґенезу [6, 17]. Проблема хронічного тонзиліту є актуальною на сучасному етапі. Це зумовлено широкою поширеністю даного захворювання, переважно серед дітей та осіб молодого віку, а також ймовірністю розвитку серйозних ускладнень та хронічних захворювань, перш за все з боку серцево-судинної системи [4, 16, 18].
Cited by 0 works. Open-access PDF
Authors
- Олександр Іванович Сміян
- Александр Иванович Смиян
- Oleksandr Ivanovych Smiian
- Юлія Анатоліївна Мозгова
- Юлия Анатольевна Мозговая
- Yuliia Anatoliivna Mozghova
- Тетяна Парфеніївна Бинда
- Татьяна Парфеньевна Бында
- Tetiana Parfeniivna Bynda
- Оксана Костянтинівна Романюк
- Оксана Константиновна Романюк
- Oksana Kostiantynivna Romaniuk
- Наталья Миколаївна Моїсеєнко
- Наталья Николаевна Моисеенко
- Nataliy Nikolaevna Moisiienko
- Н.А. Павлюкова
- Н.А. Павлюкова
- Nataliy Anatolievna Pavlukova