ВПЛИВ ОБРОБІТКІВ ГРУНТУ НА ЗАБУР'ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

Н. В. Грицюк, Н. М. Плотницька, Т. М. Тимощук et al. · Institutional Repository of Zhytomyr National Agroecological University (Zhytomyr National Agroecological University) · 2020

Вагомим обмежувальним фактором вирощування високих врожаїв пшениці озимої є рівень забур’яненості посівів. У контролі забур’яненості агрофітоценозів значну роль відіграє система основного обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культури та сегетальної рослинності, попередників, погодних умов. Метою досліджень було вивчення кількісного та видового складу бур’янової синузії пшениці озимої залежно від основного обробітку ґрунту. \nУ довготривалому стаціонарному досліді досліджено вплив основного обробітку ґрунту на забур’яненість агрофітоценозу залежно від стадій розвитку пшениці озимої за шкалою ВВСН. У середньому за роки досліджень найбільшу кількість бур’янів у агрофітоценозі пшениці озимої (52,7– 81,4 шт./м2) спостерігали у фазі виходу в трубку залежно від способу обробітку ґрунту. Проведення плоскорізного рихлення та дискування призводить до збільшення забур’яненості агрофітоценозу пшениці озимої на 30,2–40,6 % відповідно порівняно з оранкою. За різноглибинного обробітку ґрунту кількість сегетальної рослинності у посівах пшениці озимої зростає на 54,4 % порівняно з полицевим обробітком. \nВстановлено зміну видового складу сегетального компоненту агрофітоценозу пшениці озимої у фазі виходу в трубку (ВВСН 31–39) залежно від способу основного обробітку ґрунту. Виявлено 9 видів однорічних бур’янів, що представлені чотирма біологічними групами: ярі ранні – Chenopodium album L.; ярі пізні – Setaria glauca L., Amaranthus retroflexus L.; зимуючі – Centaurea cyanus L., Matricaria perforata Merat.; озимі – Bromus secalinus L. та Apera spic-aventi L. Серед багаторічних бур’янів були поширені коренепаросткові види – Convolvulus arvensis L. та Sonchus arvensis L. У структурі бур’янового угрупування домінуючими видами були Bromus secalinus L. (20–22 %) та Apera spic-aventi L (40–47 %).

Cited by 0 works. Open-access PDF

Authors