РОЗВИТОК СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТА НАВИЧОК САМОМЕНЕДЖМЕНТУ ЯК ЗАСІБ АДАПТАЦІЇ ДО НЕПЕРЕДБАЧУВАНИХ СИТУАЦІЙ У НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Євгеній Єрємєєв, Тетяна Коробкіна · ГРААЛЬ НАУКИ · 2025

Досліджено значення стресостійкості та самоменеджменту у навчально-дослідницькій діяльності студентів як ключових чинників адаптації до освітніх викликів. Визначено основні фактори, що спричиняють психоемоційне навантаження, зокрема інформаційне перевантаження, інтенсивність навчального процесу та необхідність швидкої адаптації до змін. Проаналізовано ефективні стратегії розвитку стресостійкості, зокрема когнітивно-поведінкові методи, тренінги з управління стресом та практики усвідомленості. Розглянуто роль соціальної підтримки, включаючи менторство, групові дискусії та колективне вирішення проблем, у зниженні рівня стресу та підвищенні академічної мотивації. Окрему увагу приділено цифровим інструментам, таким як мобільні застосунки для тайм-менеджменту, платформи психологічної підтримки та віртуальні тренінги, що сприяють оптимізації навчального процесу. Підкреслено, що інтеграція методів самоменеджменту, соціальної взаємодії та цифрових технологій забезпечує ефективне зниження стресу, підтримку психоемоційного балансу та підвищення академічної продуктивності студентів.

Cited by 0 works. doi:10.36074/grail-of-science.21.03.2025.102

Authors

References