МЕТАФІЗИЧНА КОНЦЕПЦІЯ БОГА В ЕКЗЕГЕТИЦІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Н.Н. Левченко · Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім Г С Сковороди Літературознавство · 2026
У статті вивчається оригінальна екзегетична концепція Григорія Сковороди образу Бога та Його місця у світобудові. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибшого аналізу сковородинської екзегези не лише як теологічного коментування, а як складної літературно-філософської моделі, де імена Бога стають інструментами самопізнання людини та осягнення невидимої сутності світу. Мета дослідження полягає у розкритті специфіки екзегетичного підходу Григорія Сковороди до розуміння образу Бога, в аналізі алегоричної природи Божих імен у контексті алегоричної екзегези Біблії. Мета реалізується за умови виконання таких завдань: проаналізувати концепцію «двох натур» (видимої та невидимої) як основу Сковородинської онтології та екзегетики; дослідити проблему множинності імен Бога у творах мислителя та пояснити причини уникнення ним єдиного персоніфікованого образу; розкрити символічний зміст образу Ісуса Христа в герменевтиці Сковороди, зокрема його трактування як архетипу «духовної людини» та символу спасіння; Окреслити роль ідеї самопізнання як основного шляху «сходження» людини до Бога через катарсис та внутрішнє переродження; виявити особливості використання Сковородою алегоричних «віцефігур» та символів (сонце, кільце) для пояснення божественної присутності у світі. Результати. Аналізується специфіка барокового мислення філософа, де Бог постає як абстрактна «невидима натура», яка пронизує всю сутність, і водночас не має єдиного персоніфікованого імені. Особлива увага приділяється множинності Божих імен (Натура, Природа, Розум, Істина), які для Сковороди є метафізичними знаками наближення до істини. Розглядається біблійна герменевтика мислителя, зокрема його трактування образу Ісуса Христа як алегоричного символу «духовного народження» та «нової людини». Підкреслюється, що шлях пізнання Бога у Сковороди нерозривно пов’язаний із ідеєю самопізнання: через внутрішній катарсис та відмову від зовнішніх марнот людина віднайде у собі Боже начало. Висновки. Отже, для Сковороди Біблія, Природа та Людина є трьома взаємопов’язаними «книгами-світами», через які відкривається вічна невидима сутність.
Cited by 0 works. doi:10.34142/2312-1076.2026.2.108.06 Open-access PDF