Інституційні механізми та міжнародний досвід трансформації соціальної сфери в умовах цифрової економіки, глобальних змін і невизначеності

Т. А. Непокупна, Владислав Долгов, Владислав Зюмкін · Adaptive Management Theory and Practice Economics · 2026

У статті досліджено інституційні механізми трансформації соціальної сфери в умовах цифрової економіки, глобальних змін і зростаючої невизначеності. Обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до аналізу цифрової трансформації соціальної сфери на основі поєднання інституційного підходу, концепції VUCA та парадигми цифрового врядування, що дозволяє всебічно розкрити особливості сучасних трансформаційних процесів. Розкрито роль цифровізації як суттєвого чинника інституційних змін, що впливає на характер взаємодії між державою, населенням та іншими суб’єктами соціальної політики. Систематизовано міжнародний досвід впровадження цифрових рішень у соціальній сфері та визначено основні моделі організації цифрових соціальних послуг, зокрема централізовані платформні та децентралізовані інтегровані підходи. Встановлено, що ефективність трансформації соціальної сфери залежить від рівня розвитку цифрової державної інфраструктури, інституційної узгодженості, інтеграції інформаційних систем та впровадження data-driven підходів у публічному управлінні. Доведено, що цифрові технології виступають каталізатором інституційних змін, сприяючи переходу до проактивних, інтегрованих і клієнтоорієнтованих моделей соціальної політики, орієнтованих на підвищення якості та доступності соціальних послуг. Водночас виявлено основні виклики цифрової трансформації соціальної сфери, зокрема ризики алгоритмічного управління, цифрову нерівність, загрози кібербезпеці, проблеми захисту персональних даних, а також виокремлено обмеження, пов’язані з рівнем цифрової грамотності населення. Обґрунтовано необхідність формування адаптивних та гнучких інституційних механізмів, здатних забезпечити баланс між інноваційністю, ефективністю та соціальною справедливістю в умовах глобальної невизначеності. Зазначено, що подальший розвиток соціальної сфери потребує інтеграції технологічних рішень із належним нормативно-правовим забезпеченням і розвитком інституційної спроможності публічного управління. А стійкість інституційних механізмів в умовах глобальних змін і невизначеності має визначатись здатністю інститутів забезпечити баланс між інноваційністю, ефективністю і соціальною справедливістю.

Cited by 0 works. doi:10.33296/2707-0654-22(44)-11 Open-access PDF

Authors

References