ПРОЦЕСУАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ДОПУСТИМОСТІ КАУЗАЛЬНОГО АНАЛІЗУ В СУДОВІЙ ГІРНИЧОТЕХНІЧНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ
Іван Іванович Пугач, Вадим Володимирович Харченко, Віталій Володимирович Харченко et al. · Elektrotehnìčnì ta ìnformacìjnì sistemi. · 2026
Мета. Сформулювати й обґрунтувати процесуальні критерії допустимості каузального аналізу у судовій гірничотехнічній експертизі як основи об’єктивного, послідовного й відтворюваного встановлення причинно-наслідкових зв’язків під час дослідження аварій, нещасних випадків та інших небезпечних подій у гірничій промисловості.Метод. Використано нормативно-правовий, логіко-аналітичний, порівняльний та судово-експертний підходи. Проаналізовано кримінальне процесуальне законодавство, законодавство про судову експертизу, нормативне регулювання експертної діяльності та сучасні наукові підходи до аналізу складної причинності аварій. Теоретичні положення перевірено на знеособлених матеріалах експертної практики, що дало змогу простежити межі допустимого використання сучасного каузального інструментарію у структурі експертного висновку.Результати. Установлено, що пізнавальна цінність сучасних підходів до каузального аналізу аварій не тотожна їх процесуальній придатності у судовій гірничотехнічній експертизі. Обґрунтовано п’ять процесуальних меж його допустимості: ретроспективність, залежність від матеріалів провадження, межі спеціальних знань, предмет доказування, перевірюваність і зрозумілість висновку. Доведено, що каузальний аналіз допустимий лише за умови опори на встановлені факти, без компенсації дефіциту доказової інформації припущеннями, у межах спеціальної компетенції експерта та у формі логічно прозорого висновку.Практичне значення. Одержані результати можуть бути використані для вдосконалення методичного забезпечення судової гірничотехнічної експертизи, розроблення зрозумілого алгоритму дій судового гірничотехнічного експерта під час дослідження причинно-наслідкових зв’язків, а також для підвищення об’єктивності, логічної прозорості, перевірюваності та доказової стійкості експертних висновків.
Cited by 0 works. doi:10.32782/eis/2026-109-39