ЕФЕКТИВНІСТЬ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ СТИМУЛІВ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ МІКРОЕКОНОМІЧНИХ ОБМЕЖЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ

Ірина Василівна Гріщенко · ГРААЛЬ НАУКИ · 2026

В статті досліджено сучасну архітектуру економічного відновлення, яка вимагає докорінного переходу від сировинно-екстенсивної моделі до випереджального інноваційного розвитку. В даних умовах держава активно формує систему макроекономічних стимулів, зокрема податкових преференцій та цільового фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Проте, на практиці спостерігається суттєва асиметрія - мікроекономічне середовище, яке перебуває під тиском воєнних деструкцій, дефіциту ліквідності та кадрового голоду, демонструє низьку абсорбційну здатність - неспроможність ефективно засвоювати зовнішні імпульси. Як наслідок, масштабні державні програми часто блокуються внутрішніми обмеженнями самих підприємств. Доведено, що ефективність макроекономічних стимулів перебуває у прямій причинно-наслідковій залежності від спроможності підприємства дані стимули сприйняти. Нарощування обсягів державної підтримки не дає бажаного ефекту, якщо внутрішнє середовище підприємства дестабілізоване фінансовою кризою, низьким рівнем безпеки, застарілим плануванням та кадровим дефіцитом. Виявлено основні бар’єри - сировинна структура регіонів, інтелектуальна міграція фахівців, висока бюрократизація інститутів підтримки, суттєві прогалини в захисті прав інтелектуальної власності та значний матеріально-технічний знос дослідницької бази закладів вищої освіти та заводських лабораторій на фоні просторової гіперконцентрації капіталу у столичному центрі. Обґрунтовано необхідність переходу до нової парадигми технологічної модернізації, яка передбачає двосторонній рух системи. З боку держави (макрорівень) запропоновано змістити акценти з прямого бюджетного фінансування на точкове усунення обмежень - забезпечення середньострокової стабільності фіскального поля, впровадження системи податкових знижок на суми приватних інвестицій у модернізацію лабораторій, децентралізацію інфраструктури через регіональні центри трансферу технологій та співфінансування зарплат дефіцитних інженерно-технічних кадрів. З боку підприємств (мікрорівень) доведено необхідність трансформації внутрішнього менеджменту - зміцнення фінансової безпеки, оптимізації бізнес-процесів на етапах бюджетування, застосування антикризових інструментів та інтеграції в міжнародні ланцюги доданої вартості на принципах циркулярної (відновлювальної) економіки.

Cited by 0 works. doi:10.36074/grail-of-science.31.05.2026.049 Open-access PDF

Authors