Розвиток історії філософії права

Володимир Григорович Вергун · eNTUKhPIIR Repository (Kharkiv Polytechnic Institute) · 2021

РОЗВИТОК ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА Вергун В.Г. Національний технічний університет «Харківський політехнічний iнститут» м. Харків, УкраїнаФілософія права -це розділ філософії та юриспруденції, який займається дослідженням сенсу права, його сутності та поняття, його місця у світі, його цінності та значимості, його ролі в житті людини, суспільства і держави, у долях народів і людства.Філософія права передбачає здатність суб'єктів правосвідомості, обмірковуючи факти правового життя, виходити за межі суто правового підходу, осмислювати їх в контексті загальних філософських категорій світорозуміння, таких, як добро і зло, свобода і поневолення тощо.Проте на філософію права вплинуло -історичне роз'єднання між філософією права і правознавством.Поки юристи займались виключно тлумаченням і систематизацією норм позитивного права, філософія права розроблялась особами, які мало причетні до правознавства.Одні вивчали право, яким воно є, навіть не замислюючись про те, яким воно повинно бути, а філософи створювали ідеальне право, не знаючи яке воно в дійсності.Це роз'єднання триває і до сьогодні.Філософія права, як і загалом філософія, не може, не втративши свого філософського характеру, стати спеціальною наукою, як кримінальні і цивільне правознавство.Сама теорія пізнання права, досліджуючи умови пізнання нами норм права, може складати один з питань філософії права, але не весь її зміст.Ще античні мислителі обговорювали співвідношення права і справедливості, права і закону, права і сили, тощо.В епоху Просвітництва виникла перша самостійна філософсько-правова система -теорія природного права.Близьким до цієї теорії був Іммануїл Кант.Зовсім інший підхід мав Фрідріх Гегель.Він створив грандіозну філософську систему і написав спеціальну працю «Філософія права».На його думку праця складалася із трьох частин.Це -«Абстрактне право», «Етика», і «Моральність».Наукове суспільство того часу потребувало всебічно розвиненої юриспруденції, і філософію права розробляли переважно як правову теорію, ототожнюючи її предмет із предметом теорії права.Однак, наприкінці 19 ст.фахівці з філософії права перейшли від вивчення чинного права та реального правопорядку до ідеальних, духовних засад права.Саму «ідею права» тлумачили із позиції неокантіанства чи неогегельянства.Марксизм у дослідженні філософсько-правових проблем виходив із принципів діалектичного та історичного матеріалізму, абсолютизувавши класовий аспект і абстрагувавшись від загальнолюдського, національного та особистісного.Він розглядав право як піднесену на рівень закону волю панівного класу і відповідно обмежував предмет філософії права інструментальною сутністю права та умовами його оптимального використання для досягнення проголошеної марксизмом утопічної мети -побудови комунізму.Друга половина 20 ст.у філософії права ознаменувалася виникненням феноменологічного напрямку як реакції на панування неокантіанського підходу.Представники нового напрямку зробили предметом своїх досліджень онтологію права, розуміючи під нею деяке ідеальне буття права, певних правових цінностей, сутностей, що є підвалинами реальних правових категорій та норм.Протягом останніх десятиріч формується також екзистенціальна філософія права, що зосереджується на аналізі конкретних юридичних ситуацій в аспекті суб'єктивних переживань, які їх супроводжують.У СРСР філософсько-правові дослідження велися, але спеціальної навчальної дисципліни «Філософія права» у вищих навчальних закладах не було; деякі її розділи (правову аксіологію, правову онтологію тощо) викладали у курсі теорії держави і права.Зараз у східноєвропейських країнах філософія права відновлюється у своїх правах і

Cited by 0 works. Open-access PDF

Authors