Удосконалення технології хліба з використанням заквасок з борошна круп'яних культур
Інна Анатоліївна Гетьман · Institutional Repository of National University of Food Technologies · 2023
Дисертаційна робота присвячена удосконаленню та науковому обґрунтуванню технології хліба з використанням заквасок спонтанного бродіння з борошна круп’яних культур (зеленої гречки, вівсяного та рисового). Пріоритетним напрямом в хлібопекарській галузі є збагачення макро- та мікронутрієнтами виробів масового споживання (хліб пшеничний та пшенично-житній), із групи дієтичних виробів – безглютеновий. Показано, що борошно зеленої гречки, вівсяне та рисове є джерелом білків зі збалансованим амінокислотним складом, розчинних та нерозчинних харчових волокон, вітамінів, макро- та мікроелементів, антиоксидантів та фенольних сполук тощо. В умовах зростання кількості підприємств малої та середньої потужності ефективно впроваджувати прискорені технології хліба, в тому числі зі спонтанними заквасками. Використання гречаного, вівсяного та рисового борошна як поживного середовища для заквасок дозволить збагатити хліб корисними складовими цих видів борошна та прискорити технологічний процес. Досліджено технологічні властивості борошна круп’яних культур. Встановлено, що борошно зеленої гречки, вівсяне та рисове характеризуються більшою крупністю частинок, нижчою активністю протеолітичних та амілолітичних ферментів. Поряд з цим, борошно круп’яних культур має менші на 15,8-40,0 % розміри крохмальних зерен, порівняно з пшеничним борошном першого сорту (контроль), а також нижчу температуру початку клейстеризації крохмалю та максимальну в’язкість суспензії. Водопоглинальна здатність вівсяного борошна вища на 50 %, рисового - на 10,7 %, а борошна зеленої гречки - нижча на 10,3 %, порівняно з контролем. У фракційному складі білків гречаного борошна переважає фракція альбумінів (60,5 %), вівсяного - глобулінів (44,0 %), тоді як в пшеничному та рисовому борошні переважає фракція глютелінів. З’ясовано, що в гречаному та вівсяному борошні більше власних цукрів, що забезпечує більш інтенсивне газоутворення на початку бродіння, але нижча цукроутворювальна здатність та автолітична активність зумовлюють зменшення інтенсивності виділення діоксиду вуглецю в 1,4-2,7 рази, порівняно з пшеничним борошном. Разом з тим, суміші пшеничного борошна з гречаним та вівсяним характеризуються вищим показником сумарного газоутворення, ніж пшеничного борошна. Інтенсифікація процесу газоутворення пояснюється позитивною дією амілолітичних ферментів, які в достатній кількості містяться в пшеничному борошні, і, відповідно, в сумішах, та вищою піддатливістю до дії ферментів крохмальних зерен борошна круп’яних культур, які мають менші розміри, ніж крохмальні зерна пшеничного борошна. Додавання гречаного та вівсяного борошна до пшеничного зумовлює погіршення структурно-механічних властивостей тіста, що потребує впровадження заходів, зокрема включення в рецептуру добавок- структуроутворювачів. В подальших дослідженнях вивчали можливість використання борошна круп’яних культур як поживного середовища для заквасок спонтанного бродіння. Методом математично-статистичного моделювання встановлено оптимальні умови для циклу розведення заквасок: масова частка вологи для рисової закваски - 52 %, гречаної – 60 %; вівсяної - 70%; температура бродіння для всіх заквасок - 28 ºС; тривалість бродіння для рисової та гречаної заквасок- 120 год, вівсяної- 96 год. Високі показники якості заквасок забезпечуються при таких умовах проведення виробничого циклу: кількість стиглої закваски для рисової- 50 %; для гречаної та вівсяної- 35 %; температура бродіння для всіх заквасок- 28 ºС; тривалість бродіння для рисової закваски - 12 год; для гречаної та вівсяної- 14 год. Дослідження вмісту летких та нелетких кислот в заквасках показали, що у вівсяній та гречаній заквасках спостерігається нижчий вміст летких кислот, порівняно з рисовою закваскою - 28,0 та 30,5 % мг/100 г. Кількість молочної кислоти складає, відповідно, 81,3 та 80,7 % мг/100 г. Рисова закваска накопичила близько 50 % летких кислот. Такі закономірності сприятимуть більш вираженому аромату готових виробів з рисовою закваскою, а вироби з гречаною та вівсяною закваскою матимуть виражений смак. Встановлено, що консервування досліджуваних заквасок внесенням солі та охолодженням є ефективними для дискретного режиму роботи підприємств. Кислотність всіх зразків заквасок через 21 добу зберігання зменшується незначно – на 1,2-2,4 град. Встановлено, що оптимальним терміном зберігання при консервування охолодженням є: для рисової закваски - не більше 14 діб, для гречаної і вівсяної – не більше 21 доби. Внесенні солі найбільш ефективно використовували для рисової закваски, оскільки її показники якості за цим способом збереглись найкраще. Так, кислотність знизилась на 15,9 %, активність молочнокислих бактерій – на 30 %. Методом пробних лабораторних випікань встановлено, що в технології хліба з пшеничного борошна доцільним дозуванням вівсяної та гречаної заквасок є 15 % до маси борошна; в технології хліба із суміші пшеничного та житнього борошна - 30 % до маси борошна, а в технології безглютенового хліба - 30 % рисової або 20 % гречаної закваски до маси крохмально- борошняної суміші. Додавання заквасок до пшеничного хліба незначно погіршує об’єм, гречана закваска дещо знижує показник формостійкості. В пшенично-житньому хлібі також спостерігалось зниження об’єму та формостійкості зі зростанням дозування заквасок. Але при цьому вироби мають приємний, яскраво виражений смак та аромат, еластичну м’якушку, рівномірну дрібну більш розвинену структуру пористості. В безглютеновому хлібі за зазначеного дозування зростає об’єм та пористість виробів на 4-5 %, кислотність – на 0,8 град. Вони мають яскраво виражені смако-ароматичні властивості, опуклу гладеньку верхню скоринку та глянцеву поверхню, покращується колір скоринки у виробах з гречаною закваскою. Досліджено, що зі зростанням дозування заквасок в рецептури пшеничного, пшенично-житнього та безглютенового хліба інтенсифікуються процеси дозрівання тіста, про що свідчить зростання показників підіймальної сили та тривалості вистоювання тіста, покращується кислотонакопичення та вид
Cited by 0 works. Open-access PDF