ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ В УМОВАХ НАРОДОВЛАДДЯ
Сергій Попов, L. I. Yakovleva, Олександр Чебан · Теоретичні та прикладні питання державотворення · 2026
У статті здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження професійної відповідальності державних службовців як фундаментального чинника легітимності публічного управління в умовах принципу народовладдя. Професійна відповідальність концептуалізується як багатовимірна конструкція, що охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний та поведінковий компоненти, які разом формують інтегративну характеристику управлінця, здатного діяти відповідно до принципів верховенства права, прозорості та суспільної підзвітності. У дослідженні наголошується, що професійна відповідальність еволюціонує від формального дотримання регламентів до внутрішнього морально-етичного імперативу, безпосередньо впливаючи на ефективність реалізації публічної політики та рівень довіри громадян до державних інституцій. Особливу увагу приділено ролі системи забезпечення якості вищої освіти як інституційного механізму формування відповідальних державних службовців. Вища освіта розглядається не лише як джерело професійних знань, а й як середовище формування управлінської культури, етичних цінностей та готовності до прийняття відповідальних рішень. У статті акцентовано освітні стратегії, такі як моделювання професійної діяльності та проблемно-орієнтоване навчання, що дозволяють здобувачам освіти відтворювати реальні управлінські ситуації та розвивати психологічну стійкість і відповідальність за рішення, ухвалені в інтересах суспільства. У порівняльному аспекті проаналізовано українську модель народовладдя, засновану на конституційному визнанні народу єдиним джерелом влади, та модель Європейського Союзу, що ґрунтується на принципі субсидіарності та багаторівневому врядуванні. Попри спільний нормативний фундамент демократії та верховенства права, моделі відрізняються інституційним дизайном і механізмами участі громадян. Досвід ЄС у застосуванні принципу субсидіарності та інструментів прямої участі, зокрема Європейської громадянської ініціативи, розглядається як особливо важливий для посилення процесів децентралізації та євроінтеграції України. У статті виявлено концептуальні та прикладні прогалини в інтеграції правових механізмів професійної відповідальності, включно з дисциплінарним законодавством, із освітніми практиками забезпечення якості. Обґрунтовано необхідність цілісного підходу, що поєднує правові, освітні та комунікативні виміри врядування для зміцнення демократичних інституцій та забезпечення сталого розвитку публічного управління. Зроблено висновок, що професійна відповідальність, інтегрована в систему забезпечення якості вищої освіти, перетворює освіту на ефективний інструмент публічного управління, сприяючи формуванню відповідального лідерства, демократичної легітимності та стійкості публічних інституцій перед сучасними викликами.
Cited by 0 works. doi:10.35432/tisb352026368296