СКЕЛЕТНІ ТА ДЕНТОАЛЬВЕОЛЯРНІ ЕФЕКТИ РІЗНИХ МЕТОДІВ РОЗШИРЕННЯ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ У ДОРОСЛИХ

С.М. Григоров, О.О. Любченко · Scientific and practical journal Stomatological Bulletin · 2026

Мета дослідження – вивчити клінічну ефективність різних способів розширення верхньої щелепи у пацієнтів дорослого віку з різними типами скелетних аномалій, що супроводжуються її трансверзальним звуженням. Матеріали та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 50 пацієнтів із діагностованим трансверзальним звуженням верхньої щелепи. Залежно від застосовуваного способу лікування всі пацієнти були розподілені на три клінічні групи. Перша група – 15 пацієнтів, яким проводили розширення верхньої щелепи за допомогою незнімного апарата типу RPE із комбінованою зубо-скелетною опорою (Hybrid Hyrax). Друга група – 15 пацієнтів, у яких застосовували апарат типу MARPE зі скелетною опорою – MSE. Третя група – 20 пацієнтів, яким проводили розширення верхньої щелепи із застосуванням апарата власної конструкції у поєднанні з хірургічною методикою SARPE, що передбачала остеотомію в ділянці серединного піднебінного шва та часткову мобілізацію верхньої щелепи на рівні Le Fort I. Оцінку трансверзальних параметрів здійснювали на підставі індексу Пона, Penn- індексу, показників конусно-променевої комп’ютерної томографії, зокрема відстані між точками фуркації верхніх перших молярів, а також за змінами кута інклінації молярів стосовно піднебінної площини. Статистичну обробку результатів проводили із застосуванням непараметричного критерію Вілкоксона для пов’язаних вибірок; відмінності вважали статистично значущими при p<0,05. Наукова новизна. Проведено порівняльну оцінку скелетних та дентоальвеолярних ефектів різних методів розширення верхньої щелепи у дорослих пацієнтів із трансверзальним її звуженням на підставі комплексного клінічного, біометричного та рентгенологічного аналізу. Вперше у клінічній практиці для лікування трансверзального дефіциту верхньої щелепи у дорослих пацієнтів застосовано апарат власної конструкції з широким акриловим базисом, що фіксується до піднебіння титановими гвинтами та багатоланковим кламером, що прилягає до піднебінної поверхні зубів. Завдяки такій конструкції досягнуто рівномірного розподілу тиску на кісткові структури твердого піднебіння та зуби, що дало змогу отримати більш фізіологічний тип розширення верхньої щелепи. Висновки. Усі досліджувані методи забезпечують статистично значуще збільшення трансверзальних параметрів верхньої щелепи у дорослих пацієнтів, що підтверджує їх клінічну ефективність. Разом із тим характер досягнутого ефекту істотно відрізняється залежно від застосованої методики. Hybrid Hyrax забезпечує як скелетне, так і дентоальвеолярне розширення, що супроводжується більш вираженим нахилом молярів. MSE демонструє переважно скелетний характер дії та менший рівень дентоальвеолярної компенсації, проте дає V-подібну форму розширення піднебінного шва. Найбільш виражений скелетний ефект отримано у разі використання хірургічно асистованого розширення верхньої щелепи в поєднанні з апаратом власної конструкції, що проявляється найбільшим приростом міжфуркаційної відстані та відсутністю небажаного збільшення інклінації молярів. Таким чином, запропонований метод лікування забезпечує більш фізіологічний та біомеханічно доцільний тип розширення, що дає підстави розглядати його як перспективний підхід до лікування трансверзального дефіциту верхньої щелепи у дорослих пацієнтів.

Cited by 0 works. doi:10.35220/2078-8916-2026-60-2.8

Authors